давно щось я не ходила фоткати...

у прямому й переносному смислах. У прямому дехто вже скоро матиме змогу побачити. Група сьогодні зацінила, хохо. Боюся мамі казати))))))))))))) Але головне, що мені скажено подобається)))) у переносному - Ганс почав снитися на фотографіях=) якщо розгдядати теорію великого вибуху в зворотньому порядку, то матиму скоро Ганса у снах у вигляді крапки. Цікаво тільки, як скоро це трапиться... і чому в Канаді хлопці падають аж на такий невіданий мороз, коли отримують прекрасні листи від українок))))
думаю про Київ. Слава Богу, цю суботу ми не відробляємо. це буде серйозний тиждень, бо маю поробити багато всього на Шеву. А ще я от реально відчуваю тепер, що сумуватиму за моїми дівчатками, за Вовчаком, за цим престарим універом, витертими сходами, розмовами з бюстом Франка, коли чекаєш на Лілю... Я ще багато чого тут не встигла... Наприклад, аквапарк і ковзанка.

болдерінг у мене! щоразу все краще і краще, аааа... щоразу все більше рвуся на стенд, щоразу хочеться зробити більше маршрутів, хочеться все складніших... я починаю грати у хробачка з хлопцями, Дан придумує по дві траси на тренування... я не можу все отак лишити тут, у Львові. Вже зараз шукаю, куди бігатиму в Києві... Блін, руки стали просто чудовими. А сьогодні було настільки кумедне тренування...
Так вийшло, що програвалася музика на стенді з мого тебефону... а там же половина Тірсена, розумієте? так от. Нема нічого прекраснішого за споглядання плавни рухів, які робить Остап чи Дан із Орестом, мелодично й розчиняючись у музиці, при цьому пролізаючи визначену трасу. Аааааа, це було щось!!!!

І от уже друга поспіль п'ятниця, яка закінчується у Лілі вдома. От уже друга поспіль субота, яка починається у Лілі вдома. А все через кляті маршрутки, аааааааааааааааа!!! Львів дуплить капітально із цим(((( а може, це просто моє єврейське щастя. Бо навіть у Тернополі, пам'ятається, ми чекали годину на потрібну маршрутку до мого дядька, а в результаті Назар посадив нас на якусь іншу, і то ледь-ледь... і це - о сьомій вечора в суботу!
мене совість уже не на жарт за горло бере, щоб ви знали. Я чекала на маршрутку 25 хвилин. Проїхало аж три 41х і одна 52а, яка вирішила вже спатки (що автоматично означає, що пасажири їй нафіг не потрібні).
Отак, мої любі. Якщшо я співатиму серенади під вашими вікнами у районі опівночі, знайте, що я не дочекалася маршрутки, а мій гуртожиток уже зачинений, а ночувати мені більше нема де. гррррр і дякую, що в мене є друзі, які згодні дати притулок на ніч)))

Отак і сталося, що ми з Лілею замість ковзанки вирішили піти до неї додому з мандаринками. Потім ми вирішили подивитися "Лабіринт Фавна". І тут Остапа понесло. Тааак, мені сподобалося. У тому плані, що все за законами фольклору, ах. Ідеально кругле озерце, ліс, ініціація, чарівна казка (табу, їжа, феї, чарівне дерево й ініціація в ньому, аааа), двері на стіні, як у дитячих ворожіннях з Піковою Дамою, контагіозна магія, повний місяць, кров невинного, фавн трохи підказав зовнішньо, але озвучка неперевершена.
А ще чомусь мені постійно паралелі проводилися з нашою історією, з УПА, хехе.
Єдине, що додала би - це музику. Трохи бракувало чогось такого для заправки.

А знаєте, це була пречудова осінь. Вона не була схожа ні на що. Вона була такою медовою, справжньою, дорослою й часто наївною, такою простою і складною водночас... Такою теплою. Прекрасною. Так, я, здається, не пам'ятаю такої теплої осені. Це було інколи надривно - коли мріялося про одне, а виходило геть інше, це було завжди щиро. Це все такими натяками, шовковими нитками і кришталевими бокалами думок. Я рада, що в мене була ця осінь. Чудодійна, відверта, дружня. Я дякую Богу за неї. Це була шалена міжреально-сонно-мріялива осінь, яку я ніколи не забуду. Дякую.

Яка ж це все-таки була фігня, шановні! Знайшла вчора пізно ввечері цей фільм уконті в оригіналі. Вирішила, що можна і подивитися, щоб грошей не витрачати на похід у кіно. Ооо, добре, що так і зробила. Навіть оця нещасна попсова з усіх боків книжка, яку я й досі не дочитала так само в оригіналі, в мільйон разів краща за дурнувату пародію, яку зробили з другої частини. Повна фігня з сюжетом, понапічкувано купу різного, але без потрібної акцентуації. Едвард, як і в першій частині, мені ГЕТЬ не сподобався. Джейкоб тіпа нічого, але ж у книзі він куди справжніший чи що... Белла - це діагноз - як у фільмі, так і в книзі))))))))))))))))
Єдиний момент, який мені сподобався у фільмі, - це подарунок пастки для снів від Джейка. Оце я зацінила. Все решта - фуфло рідкісне. Зйомки тяп-ляпові, природа ванкуверська не проглядається так класно, як це було в першій частині (хехе, я її дивилася у Вістлері, так тоді прямо аж мало не вгадувала, в яких лісах це знімали)))), вовкулаки якісь кумедні, геть не страшні... А вампіри всі, наче геї з такими макіяжами. Ну, я ще багато можу говорити... Але сенс не зміниться. Деградація, шановні, як і в більшості фільмів, на які знімають продовження.

Любі мої львів'яни!
У мене до вас знову пропозиція (так, на цей раз треба прати)) : я до вас із пральним порошком і чоколядою (чи що хто там попросить) і брудними шмотками, а ви їх мені перете у пральній машинці))))))))))))))

а це хлопці серед ночі ремонтували дах))))
( Read more... )

Отак все почалося. Із мівіни на вокзалі...

Уууууу, шановні!... Мій домовий на кухні вирішив влаштувати диверсію. Причому не одну, а кілька за один вечір. Прямо боюся туди носа пхати тепер. Почалося все з того, що я поставила кип'ятити воду в чашці, а потім подзвонила Ліля - і вже таааам, за якиииийсь час я почула дивний звук і згадала про воду, якої вже, звісно, в чашці не було. Потім я вирішила просто набрати вод у в ту чашку, аби потім закип'ятити пізніше. Коли повернулася за якийсь час, побачила море на столі й порожню чашку. Виявилося, що там знизу тепер тріщина. Чашці капець. І це ще не все. Потім я вирішила скип'ятити воду в чужому чайнику. Звісно, сам по собі чай пити нецікаво, тому я почала витягати з полички моє улюблене варення. Звісно, воно в мене випало з рук і, звісно, впало на ногу. Палець болить і досі. Банка розбилася. Довелося перекладати рештки в іншу банку й молитися Богу, щоб я ніде не пропустила ніякої скалки. Дааааа, прекрасно!..))

виходить результат ворожіння на моєму жж:
d_avis говорит: "Фарсовый" характер похорон кажется объяснимым, если иметь в виду, что не только смерть "играет" с человеком, но и представляющее человека общество "играет" со смертью.

Фольклоризми всюди.

Які повір'я / легенди / забобони ви знаєте, які б пов'язували ворона з відьмами та їхньою діяльністю?

Просто ще раз хочу сказати, що a-ha - завжди актуальні. Завжди. І всюди.  А ця пісня... у мене враження, що її слова - як розжарене вугілля, по якому я ходжу вже який рік поспіль.


"Cosy Prisons"

Take a moment if you dare
Catch yourself a breath of air
There's another life out there
And you should try it

Dead ends hide on every street
Look before you place your feet
Cracks and fissures keep the beat
And you're inside it
( for more )

І отже, розповідаю Поліні по телефону про те, як мене сьогодні проводжали чотири хлопці зі стенду... різні ситуації кумедні оповідаю, діалоги переказую. Ось вам один із них:
- Коротше, я ж хлопцям розказую, що в мене нікого нема в гуртожитку, що там нудно. І тут Дан каже: "О, так це ж можна тусню в тебе влаштувати! Але прикольно було б побачити реакцію вахтерки, якби ти привела нас раз-два-три- чотирьох до себе!", на що я чомусь одразу відповідаю, що сказала б, що я - голодна.
Поліна в цей момент додає:
- Ні, треба буде сказати вахтерці, що це всі твої близнюки однояйцеві...

Учора була зустріч "Чистої криниці"... нарешті! Ми не бачилися фактично рік... і це страшно. Але радує, що навіть із плином часу нам усім завжди є що сказати одне одному, є за кого порадіти, є з ким поділитися цією радістю... І це так класно, що ми колись, вісім років тому, об'єдналися під керівництвом просто неперевершеної жінки Людмили Володимирівни Таран... І що ми сиділи отак просто вчора в Тані вдома, розмовляли, жартували, згадували Багряну й читали вірші... і атмосфера за всі ці роки не змінюється. І щастя від зустрічей переповнює щоразу.

( трохи далі +3 )
Було прекрасно. Крапка. Люблю вас! Ночувала в Тані, не спали до третьої, пишу ромааааааааан... І сьогодні зранку прокинулася з двома рядочками нового вірша.

Весілля було прекрасним, це точно. От кілька фоток із циганських приколів на ( ньому )( ньому )

Учора була на одному з найкрутіших весіль, ааа. Чомусь тепер впевнена, що такого плану буде Даніне весілля. Кумедно було, що Андрій подзвонив на самісінькому початку церемонії - і мою ДахуБраху змогли оцінити всі гості. Коротше, стенд уже відкрито!!! Даша летить до Львова, ах!))
Учора я була феєю - і не інакше. Я була в сукні, на високих підборах, а потім Свєта фоткала мене на дереві в парку. Фотки будуть потім.
А зараз я біжу на об'єднання "Чистої криниці". Прикро тільки, що після ремонту не змогла знайти книжку для Тані.
А, і ще. після цчорашнього зрозуміла, що хріна-с два одягатиму підбори і короткі спідниці найближчим часом. Мене КУМАРЯТЬ ці дикі погляди чоловіків на мої ноги, ці повітряні поцілунки, коли проходиш повз когось, ці загравання, які зразу з'являються. КУМАРЯТЬ! Почуваюся лялькою. І розумію, що мені все отаке непотрібне. Ррррр

Сьогодні я отримала одну з найбільш незвичайних і справжніх, одну з найщиріших листівок. Я перейнялася кожним словом. Мені видавалося, що я чую джазові звуки й бачу цих вуличних музик у напівзруйнованому Новому Орлеані. Мені здавалося, що я відчуваю цей біль, який пережила свого часу ця дівчина. Це найкраща листівка, яку я будь-коли отримувала. Не через малюнок на ній, а через її зміст, через її енергетику.

жодного фотошопу (хе, я ще не вмію ним користуватися, тааа))). Ідея Зборіка, фотка моя. Але придивіться - ми ж тут УСЮДИ різніііііі!!!!=)))))) це тепер одне з найкрутіших фото для мене, от!))