Хочете знати правду, любі мої? правду про те, що тут, за кордоном, знають про нас?
А правда така, що люди не відають, якого кольору наш прапор (Рід після мого пояснення: "А, точно, щось таке на олімпіадах бачив"), ні слова не чули про Кличків, а якщо і чули, то реакція одностайна: "о Боже, це ваші хлопці???", мінімум людей знає про Помаранчеву революцію (о, пам'ятаю, як багато журналістів тоді було з Канади, але зараз лише Марк зразу відповів, що все це знає, решті довелося або розповідати, або нагадувати), ніхто не шарить нашу історію: ні Мазепа, ні Хмельницький, ні загалом поняття "козак" не наводить їх ні на які асоціації, для більшості стало величезним відкриттям географічне розташування нашої держави і наявність у ній власної мови, яка (о, що, правда???) відмінна від російської. Лише Марк чув про борщ і варенники (тут їх всі називають пирогами), лише Ніколь трохи знала про чарівну квітку папороті.
Пошуки продовжуються. Але щодня стає все прикріше.

Сьогодні повний місяць і Купала. Може, у вас зараз і сьоме число липня, але в мене ще тільки десята вечора шостого. тому... тут ніхто не розуміє, чому на фразу: "Оу, сьогодні повень", я відповідаю відвертим: "Oh, it's so awful!". Через реально повальну застуду в мене з'явився нежить і, падло, сухий-сухий кашель. Головне, щоб не почалися приколи з температурою.
Як ви відсвяткували Купала? і - за новим стилем чи почали ще за старим?
На озері я розповідала Ріду про папороть, про її надзвичайний цвіт лише опівночі, а він взагалі нічого про це не знав. Зате сьогодні виявилося, що про таку легену знала Ніколь.
мені бракує нашого коріння. скажу дуже відверто. Так, тут неперевершена природа, але тут нема нічого рідного. навіть жодного слов'яномовного я ще не зустріла...
Зробила браслет синьожовтий. Блакитних ниток не було. Хочу до лісу, він тут, через дорогу, але дійсно боюся повного місяця і відсутності шаленої компанії для такої великої справи)))

у мене зараз 3 години вільних. навіть не знаю... нічого не хочеться. погода така собі, на дощ збирається, а в нас після обіду має бути - нарешті! - скелелазення. приїхав Ганс, наш інструктор. Учора звільнили Чіно. Причину не пояснили. Але, напевно, він зробив реально щось геть прехрінове...
прибуло ще 2 дівчини з Мексики. Марк, як виявилося, працював з моєю родичкою кілька років тому. Про це я дізналася, коли додавала його до себе в друзі у фейсбук.
діти тут НЕтворчі((( у нас тут за кілька днів конкурс талантів планується. Думаю, за мій загін доведеться мені самій брейк танцювати... Це вам не Латориця(((((

вихідною буду увечері в 5ницю-всю суботу, планую зганяти до Ванкувера.

Найпрекрасніший і найдосконаліший день, здається, у році - день, коли ми їздили на Еліс лейк. Просто неймовірний. Найповніший і найдосконаліший.

П.С. - Марк приїде в Україну. Правда, він ще не знає, коли... але приїде, бо йому страшенно сподобалися фотки.

Учора був просто шалений день. Давно в мене не було настільки повних, яскравих, непередбачуваних і цікавих днів! ми їздили на Еліс лейк. Спершу туди, потім на базу, де ночували у вагончиках. Дівчата в одному, хлопці в другому, а вожаті в третьому. Спершу, на озері, ми засмагали, купалися в доволі прохолодній воді, гепалися з пірсів через маленьких монстрів, які зіштовхували нас весь час...
 ( багато спогадів )

маю капітальну проблему. ну просто піпець яку... Сьогодні за обідом випала пломба з зуба. навіть не знаю, що тепер робити ТУТ, в Канаді, де звичайний чай коштує 15 гривень... =( просто повний пісець. а мені тут ще рівно 7 тижнів бути...(((((((
ЩО РОБИТИ?

    (Даша на даху)
(Даша над Пеклом)
  (Даша в олеандрах)
 


це я в Туреччині. Вирішила запостити, щоб не забули, як я виглядаю.

Ya vzhe tut. Poky sho osoblyvyh incydentiv ne bulo, ya bez problem proishla mytnycyu, mene zustrily, zaraz vdoma v znaiomyh. nastupnogo razu napywu z Vankuvera. tyt zaraz tipa ve4ir 23go))) doletila garno, navit' nenapriazhno. usim pryvit.

перекажіть хтось, будь ласка, "Забобон" Мартовича. а то навряд чи я його зможу до післязавтра осилити%)

  
 
ну що, шановні, як назвемо цю манюньку?

я дуже сумую за Ліндою. але та пустка, вакуум (як каже мій дядя) від розуміння, що її більше немає, змусив батьків дати мені гроші на цуценя, а мене піти й купити оте сонечко, яке тепер гризе все, що бачить, кумедно бігає по коридору й швидко все з'їдає. ще не знеаю, як її назвати, але найкраще - це те, що жодних аналогій із Ліндою вона не викликає.

Я отримала візу до Канади! це було надзвичайно важко емоційно, бо наші з Наташею прізвища не називали до останнього. Водночас нас навіть не кликали на співбесіду. Можливо, це через те, що ми поприносили всі документи, які мали. Можливо, через те, що Наташа вчора порадила написати мені motivation letter, в якому я пояснювала, чому мені варто дати візу))) я не знаю, але нас протримали там від самісінького ранку і відпустили з візами за півгодини до кінця робочого дня. А потім ми обидві, скажено щасливі, але втомлені, пішли святкувати це діло чаєм із смачними тістечками у булочній на Ярославім валу. Господи, дякую Тобі. Я ніколи не думала, що це так буде настільки важко і легко водночас. Під посольством я була вже о сьомій, зайняла чергу (я була 11та), але неймовірний холод, від якого здавалося, що промерзнуть всі рештки мозку й кістки, просто вбивав. Ми пішли грітися до Челентано, кепського, але зранку привітного. Опісля був Колобок на вході до самого візового відділу. А потім вдалося швидко здати всі документи й сісти... А далі почалися довгі години чекання, коли ж хоча б просто назвуть наші прізвища. Одних відправляли на співбесіду, іншим зразу казали повернутися о третій, перед самісінькою обідньою перервою почали масово роздавати відмови та відсилати на медогляд. Я страшенно боялася, щоб нас не назвали в той час. Але все вийшло... Важко, але вийшло...
Тепер нова морока - квитки. Їх треба купляти якнайшвидше, а вони вже зараз коштують дуже дорого(((((((((((((( у батьків наразі нема стільки грошей, а у вівторок я вже їду до Туреччини. До речі, завтра у мене дебют - я читатиму доповідь на конференції, присвяченій Лідії Францівні. Отакі-от справи...))

неймовірні були вихідні... прикро, що Черемоша було так мало цього року. Наступного виправимо цю ситуацію. Страшенно хочеться повернутися туди!
маю 900 фотографій, зараз скидаю їх. не знаю, коли вдасться викласти тут найнайнайкращі. Тернопіль - чудове місто. Здається, я полюбила його так само, як Львів. Говерла фантастична, а зараз ще й примхлива, із сніговим покровом у 70 см, із скаженим вітром, від якого сльозяться очі, із крокусами та новим оформленням. Зарваниця - наче рай на землі. Вода надзвичайно смачна, місце. де стоїть монастир, вимолене віками. Святість відчувається там усюди. Збараж трохи примітивний, а проте цікавий. У Бучачі замок нагадує якісь екшени чи триллери, вбило свинство, коли самі ж місцеві мешканці сруть під себе ж, викидаючи гори сміття в річечку в центрі міста.
Івано-Франківськ має класні дороги. Це його неперевершений плюс у порівнянні з усіма іншими західними містами. А ще ми сиділи там у "Репризі" й шикували на зекономлені з мене гроші. А ще в Тернополі я купила собі коротеньку сукню. Олегу сподо;)))

не так давно дивилася цей фільм у кінотеатрі за скажену суму. бо Марині неправильно назвали спершу вартість...)
коментарі вже лишала на сумно. Але ось на додачу ще одна гарнюнька стаття про Гоголя і Бортко)

Ой, я навіть не знаю, як про це все написати і як це все розповісти!.. але було чудово і кумедно. Я повернулася з нового Львова. Я сама знайшла дорогу до центру, сама розповідала про місто, сама о 4й ранку заводила дівчат до церкви Андрія "показати, яка вона крута вночі"... Марина й Аня лишилися надзвичайно задоволеними від поїздки. я також... і це все недивлячись на дурню, яка відбувалася в "Далі" на афтерпаті. Тому, власне, ми звідти й злиняли в районі дванадцятої... Було кумедно. Марина зупиняла 53у маршрутку посеред дороги, женучи їй назустріч, водій із нас довго лахав і питав, куди це нас везти в такий час... Таксист від мосту на Городоцькій до центру взяв із нас усього лише 20 грн, а потім до нас приколупалися чуваки-скіняри, оббухані чи обдовбані - яка різниця?.. У будь-якому разі, згадати буде що))) потім була нічна Криївка. Уночі, щоб не заснути, треба постіно сміятися... інакше конкртено заліпаєш. Власне, саме тому, напевне, усі анвколо подумали, що ми страшенно п'яні. І, певно, тому чуваки за сусіднім столиком замовили нам коньяку%))))))))) а ще ми з ними мало не побилися об заклад, через скільки хвилин хлоп за столиком навпроти впаде обличчям у салат. Я таку картину  бачила вперше))) але він таки не впав, хоча висів над ним у двох сантиметрах)))
фоточки і все-все-все викину пізніше. Хочу ще раз подякувати Рейн за радушний прийом зрання)))) і ще. "Лівий берег" і "Гасова лямпа" офігенні. Перший, правда, офігенніший!))))))))

Скажені дні в мене)))) з одного боку, це добре, бо не нуджуся, а з іншого якось важко... Завтра буде просто чумовий день. Змотуюся з останньої пари і біжу на екскурсію з маминим класом на "Рошен", потім лечу назад до універу, на "Роксоланію" (у мене післязавтра відвідини Білої Церкви, знову веснянки показуватимемо))), затим брейк на Оболоні, а ще пізніше - англійська з Мариною. хух...=)))
сьогодні цікава пара була з джерелознавства. Росовецький, напевно, зібрав у себе всі можливі й неможливі стародруки))) сьогодні він нам пояснював на оригіналах, як саме визначити за водяним знаком вік паперу%))))))) а на минулій лекції ми прифігівали від пояснень щодо чорнил... 
А ще я хочу передати персональний привіт Стокксу і сказати, що в мене більше нема жодного бажання йому дзвонити/писати/думати щось там... Бо це неповага. От.

Отже, все було отак))))
( море фоток))) )
 

Завтра намічається чергова крейзі-паті у Свєти на хаті, так би мовити)))) Вирішили, що давно ми з дівчатами втрьох, силою нашою, не збиралися і що треба це виправити. Так от. Даша, звісно, як завжди, вирішили зоригінальчати і запропонувала влаштувати вечірку, куди б ми прийшли перевдягненими в інші субкультури. Якщо простіше - кожна з нас завтра влязе в одяг, абсолютно їй не властивий, зробить собі відповідний макіяжик і зачіску, а потім наше тріо туситиме до вечора в такому от вигляді=)))) 
Тепер, власне, найцікавіше.
Вгадайте, ким буду я))))

я є. чесне слово. просто зарилася вся у критику про Лесиній драмі, фанатію від "Одержимої", хочу тепер зняти ще один фільм - на цей нар по "Книзі буття")) мізки плавляться, хочу до Львова. купила широчезні штанииииии... з галіфе. мама зараз його обрізує))))))))))))))

Страшенно болить палець на праві руці. Навряд чи я його зламала, думаю, це просто дуже серйозний вивих, чи розтяг, чи що воно там ще з ним може бути, якщо він розпух і трохи посинів???) купила мазь та еластичний бинт. Тепер типу думаю, як його робити семінари на понеділок і - найголовніше - як його писати тепер на лекціях? сьогодні це було просто щось надзвичайне!

зараз ще було б непогано прибратися, бо завтра приїжджає Олег...)) А, і ще одна новина. Сир протягнув нас на "Ґутен морґен" на М1, щоб ми потанцювали там,гугуггуууууууууууу!!!=))))))

Страшенно болить ліва нижня лапа((( Учора на брейку дуже смачно тренували футворки, тому сьогодні я мало не плакала, коли піднімалася зранку на 4 поверх в універі... бууууу) А ще я вчора на них же футіках гепнулася з 2-stepa на великий палець правої руки... Так що писати я сьогодні теж не дуже гарно могла))))
Тітка з Канади надіслала моє резюме до Тамвуда. Завтра перше заняття англійською з Мариною. Вирішили не втрачати час і вже зараз починати згадувати інґліш. Подивимося, як це водночас вплине на мою франю, бо ж цьгго семесру мегакрутий іспит очікується...%))
Подивимося потім і за Туреччину. Може, вдасться-таки з'їздити хоч на червень... Ой, якось це все в голові не вкладається... Зима ще не закінчилася, а на літо вже стільки примарних планів...

наше перше відео.
by stalkerseven =))) Дякую ще раз!)